AGROPHYSICAL AND BIOTIC FACTORS OF REGULATION OF BIOLOGICAL ACTIVITY OF SOIL IN CROP ROTATION

Abstract

Вивчено динаміку загальної біологічної активності ґрунту залежно від кількості рослинних решток культур сівозміни, способів основного обробітку та гідротермічних факторів. Встановлено, що більш інтенсивне виділення вуглекислого газу з ґрунту було на фоні глибокої оранки, де умови аерації кращі, а розподіл пожнивних решток по профілю орного шару більш якісний. Мінімальні способи обробітку, через ущільнення ґрунту, призводили до зменшення параметрів зони активної біотичної діяльності і послаблення ростових процесів у культур сівозміни. При цьому також гальмувалась загальна біологічна активність грунту і зменшувалась кількість виділеного вуглекислого газу. Серед культур сівозміни найбільшу кількість органічної речовини залишила після себе кукурудза (4,34 т/га), а мінімальну – соняшник (2,24 т/га), що і визначало потенціал біологічної активності. Зменшення глибини основного обробітку грунту супроводжується збільшенням його твердості і погіршенням водовбирної здатності, в зв'язку з цим посилюються консервативні процеси і гальмується розкладання органічної речовини. Інтенсивність біологічної активності грунту на фоні оранки більш висока, ніж на ділянках з прямою сівбою – на 15–20 %.

Keywords

• сівозміна
• обробіток ґрунту
• біологічна активність
• органічна маса
• твердість
• культури