Лінгвокультурні коди: розвиток і функціонування французького військового гоноративу

Abstract

У статті розглянуто історичний розвиток і сучасне функціонування військового гоноративу французької мови і військових гонорифіків як складників цієї системи, розкрито особливості їхнього формування та еволюції в контексті соціокультурних й історичних факторів, з’ясовано форми основних скорочень, описано характерні випадки їхнього вживання. Мета статті – узагальнення правил вживання коректних військових гонорификів у французькій лінгвокультурі в ситуаціях офіційного спілкування. Матеріалом дослідження стали тексти ділових листів, документів офіційних урядових військових сайтів Франції, Швейцарії, Бельгії та Канади, фрагментів медійних французьких текстів, що містять військові гонорифіки. Основним методом дослідження став структурний метод, який зумовив використання дистрибутивного і компонентного аналізів. Вживання військових гонорифіків є обов’язковим у військовій сфері, оскільки військовий гоноратив віддзеркалює офіційні відносини і забезпечує ієрархічність та субординацію в професійному спілкуванні. Виявлено, що комунікативна мета обумовлює вживання відповідних гонорифіків та їхніх скорочених форм, підкреслено значення військових звань як важливого елемента мовної картини світу французького суспільства та їхню роль у підтримці військової етики та дисципліни. Особливу увагу приділено становленню і функціонуванню фемінітивів на позначення військових звань і посад. Перспективи досліджень окреслені сферою соціально маркованої лексики, зокрема питаннями функціонування професійних гоноративів французької мови в міжкультурній комунікації.

Keywords

• гоноратив
• гонорифік
• військове звання
• комунікативна мета
• скорочення
• лінгвокультурний код
• фемінітив
• французька мова