Технологія і техніка друкарства (Oct 2023)
Заавторство в контексті едиційної текстології
Abstract
Поняття заавторства нині виступає універсалізованим, коли потрібно поєднати в одному термінологічному полі оцінку явищам часткового й повного псевдоавторства у його добровільних (договірно-комерційних, волонтерських, дарувальних) чи недобровільних криміналізованих (примусових, узурпаційних, камуфляційних) аспектах з огляду на базову потребу редакторів-текстологів з’ясовувати належність запропонованого до публікації тексту й подекуди відвести/підтвердити сумніви стосовно авторських внесків зокрема і авторства назагал (як природного, так і штучного). У цьому зв’язку пропонується узагальнити — у формі єдиної класифікації та з посутнім доповненням — перелік актуальних різновидів заавторства для потреб текстологічної атрибуції та експертизи авторських текстів на автентичність. Здійснити таку систематизацію і внести ясність у проблему ідентифікації різновидів заавторства потрібно передусім задля коректності в оцінках щодо визначення позиції видавничого текстолога — як з його фахового, так і з етичного погляду. У контексті едиційної текстології заавторство — це сукупно всі організаційні та юридично-правові різновиди сфальшованого представлення осіб як (спів)авторів певних текстів без огляду на їх типи й форми надання до текстолого-видавничого опрацювання з метою подальшої публікації. Саме в аспекті зумисної сфальшованості (як внеску, так і суб’єкта) заавторство відрізняється від плагіату — свідомого привласнення кимось повного тексту твору чи його частини без посилання на істинного автора. Подібно до плагіату, заавторство буває як частковим — внаслідок літературної обробки, надмірного обсягу правки, фіктивного співавторства, так і повним — псевдоавторством подарунковим, спонсорським, узурпованим, найманим, камуфляційним, імітаційним тощо. Обсяг поняття «заавторство» у видавничих практиках різних країн, часів і політико-правових режимів істотно різниться, тож різні його аспекти вимагають додаткового узгодження.
Keywords
