НЕОІНСТУЦІЙНИЙ ПІДХІД АНАЛІЗУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА МЕДІААНАЛІЗ ЯК ОДИН ІЗ ЙОГО ІНСТРУМЕНТІВ

Abstract

Стаття присвячена пошуку відповіді на питання – «чи є сенс досліджувати соціально-економічний та політичний розвиток України за допомогою нового інституційного підходу?». Типовим прикладом нової інституційної поведінки системи (без конкретних цінностей і бажання максимально заощадити прийняття рішень) є створення політики ЄС щодо України ініціаторами (Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія та Італія). Для відповіді на це питання зробимо стислий антропологічний екскурс у процес формування українців, як політичної нації, і розставимо акценти, які пояснюють чому ці складнощі підходу (неоінституціонального) можливі і як ми можемо їх долати за допомогою додаткових інструментів, таких як медіааналіз. Після аналізу наукових праць стає зрозуміло, що визначення інститутів як чинників, що визначають напрямок політичного та економічного розвитку України, забезпечує стабільність, закономірність та стабільність поведінки політико-економічних суб’єктів, що значною мірою впливає на їхній вибір. У сукупності можемо вважати, що медіааналіз є ефективним інструментом у всьому соціологічному напрямі неоінституціоналізму. Саме він може ідентифікувати іміджеві ризики та прогнозувати ймовірність їх виникнення, аналізувати потреби та тенденції ринку тощо. За допомогою цього інструменту ми можемо прогнозувати появу та формування соціальних, державних і комерційних інституцій та вплив такого контенту на рівні формування медіапростору.

Keywords

• неоінституціоналізм
• інституціоналізм
• соціологічний неоінституціоналізм
• історичний інституціоналізм
• інститути
• соціологічні опитування