Аналітично-порівняльне правознавство (Feb 2022)
Підготовка правників в Україні: проблеми та перспективи вдосконалення
Abstract
У статті досліджено проблеми та перспективи вдосконалення підготовки правників в Україні. Наголошено, що нинішній стан української юридичної освіти є близьким до критичного: кількість правників-випускників у рази перевищує попит на ринку, абітурієнти показують низькі результати на вступних іспитах до правничої магістратури, роботодавці не задоволені рівнем їхніх професійних знань. Підготовка правників в Україні здійснюється за «ступеневою» формою: можливість здобуття юридичної освіти за освітніми ступенями «молодший спеціаліст», «спеціаліст», «молодший бакалавр», «фаховий молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр». У вступній кампанії 2021 року для правників відкрили двері 286 українських закладів освіти: 245 – «класичних», які підпорядковуються МОН України; 25 – «відомчих», які підпорядковуються центральним органам виконавчої влади; 16 – приватних. Саме відомчі заклади освіти отримали 61,8% від загального обсягу державного замовлення бакалаврів за спеціальністю 081 «Право», що суттєво перевищує обсяг, який отримали «класичні» освітні заклади. Автори вважають, що такий підхід є несправедливим щодо абітурієнтів-правників в не відповідає положенням частини 4 статті 53 Конституції України: «громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі», тобто незалежно від підпорядкування конкретного закладу вищої освіти. Це зумовлює необхідність удосконалення положень Умов прийому на правничі спеціальності для забезпечення справедливості як вагомої складової верховенства права. Останніми роками в Україні намагаються віднайти та запровадити ефективну модель підготовки, яка б оптимізувала та значно підвищила якість професійного рівня майбутніх правників, відповідала світовим стандартам і практикам, могла б забезпечити конкурентоспроможність кращих випускників та їх працевлаштування. Такою, згідно з Концепцією розвитку юридичної освіти, вбачають модель «наскрізної магістратури» – п’ятирічну програму підготовки юристів-магістрів одразу після здобуття вступниками повної загальної середньої освіти (бакалаврський рівень відсутній). За результатами проведеного дослідження, автори наголошують на нагальній потребі в удосконаленні національного освітянського законодавства з урахуванням позитивного досвіду підготовки правників у зарубіжних країнах та його адаптацію до світових стандартів і практик.
Keywords
