Гармонізація законодавства України та ЄС у сфері захисту прав споживачів цифрових послуг

Abstract

У статті розглянуто питання гармонізації законодавства України з правовими нормами Європейського Союзу (ЄС) у сфері захисту прав споживачів цифрових послуг. Зосереджено увагу на впровадженні ключових директив і регламентів ЄС, таких як Директива 2019/770/ЄС про постачання цифрового контенту та послуг, Директива 2011/83/ЄС щодо прав споживачів та Регламент Digital Services Act (DSA). Зазначено, що Директива 2011/83/ЄС пропонує основні підходи до регулювання договірних відносин у сфері цифрових послуг, які потребують імплементації. Досліджено значення Директиви 2011/83/ЄС у контексті встановлення прозорості договірних відносин між споживачами та постачальниками цифрових послуг, зокрема щодо надання оновлень цифрового контенту. Проаналізовано відповідність положень Закону України «Про цифровий контент та цифрові послуги» та Закону «Про захист прав споживачів» європейським стандартам. Дослідження демонструє, що Закон України «Про цифровий контент та цифрові послуги» вже частково відповідає Директиві 2019/770/ЄС, але потребує подальшої адаптації. Особливу увагу приділено аналізу принципу «розумного строку», визначеного Директивою 2019/770/ЄС, та його недостатньому впровадженню в національне законодавство України. Охарактеризовано основні аспекти регулювання цифрових послуг в Україні, включно з вимогами до якості послуг, правами споживачів щодо оновлень контенту та забезпеченням їхньої безпеки. Наголошено на важливості гармонізації законодавства для посилення правової сумісності між Україною та ЄС, забезпечення доступу споживачів до якісних цифрових послуг і стимулювання розвитку цифрової економіки. Виявлено проблемні аспекти, серед яких недостатнє регулювання оновлень цифрового контенту, обмежене застосування принципу «розумного строку» та недосконале врегулювання технічних характеристик цифрових послуг. Запропоновано рекомендації щодо адаптації Закону України «Про захист прав споживачів» з урахуванням специфіки цифрових послуг. Розроблено пропозиції для покращення правового регулювання в Україні з урахуванням стандартів та практик Європейського Союзу. Особливу увагу приділено правовим гарантіям споживачів у разі порушення умов договорів щодо цифрових послуг. Підкреслено необхідність адаптації національних законів до стандартів ЄС, зокрема шляхом посилення вимог до постачальників цифрових послуг щодо якості, своєчасності оновлень та сумісності контенту. Вказано на актуальність подальшої імплементації положень Директив 2019/770/ЄС, 2011/83/ЄС та Digital Services Act для забезпечення ефективного захисту прав споживачів.

Keywords

• договір
• виконавець
• споживач
• цифровий контент
• цифрові послуги