Vіsnik Naukovih Doslіdžen' (Jul 2018)

КОМОРБІДНІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО ПОДАЛЬШОГО ЛІКУВАННЯ У ПАЦІЄНТІВ З ІНФАРКТОМ МІОКАРДА

  • O. I. Levchyk

DOI
https://doi.org/10.11603/2415-8798.2018.2.9199
Journal volume & issue
no. 2

Abstract

Read online

У сучасній клінічній практиці лікарю все частіше випадає мати справу із поєднанням двох і більше захворювань в одного пацієнта. Такі стани називають коморбідними, супутньою патологією, чи асоційованими захворюваннями. Особливо актуально це для хворих з інфарктом міокарда (ІМ), оскільки серцево-судинні захворювання (СС З) залишаються однією з основних причин смерті як в Україні, так і у світі (World Heart Federation, WH F, 2017). Мета дослідження – встановити частоту наявності та структуру коморбідності у пацієнтів з інфарктом міокарда (ІМ) та ії вплив на прихильність до подальшого лікування. Матеріали і методи. Обстежено152 хворих на ІМ віком від 38 до 89 років, у середньому (60,66±0,86) року (52 жінки та 100 чоловіків), яких поділили відповідно до анкетування Morisky–Green на дві групи: перша – прихильні до лікування (n=77), друга група – неприхильні до лікування (n=75). Визначали індекси коморбідності Charlson та CIRS. Результати досліджень та їх обговорення. В обох групах виявлено фактори ризику та у 84 % супутню патологію з індексом Чарльстона – (5,81±1,78) бала, а CIRS – (9,32±2,79) бала, найбільшу частку склали хвороби органів травлення. При порівнянні між групами за однакової кількості коморбідної патології ((5,66±0,19) та (5,96±0,24) бала Charlson, p>0,05) у пацієнтів другої групи – тяжчий перебіг із глибшим ураженням органів та систем (CIRS – (8,23±0,25) проти (10,43±0,34) бала, p<0,001), що знижує рівень прихильності до призначеної терапії. Висновки. У пацієнтів з інфарктом міокарда досить часто виявляється коморбідна патологія, проте при однаковій кількості супутніх хвороб у різних хворих тяжкість та глибина ураження органів і систем є різною. Наявна поєднана патологія має вплив на прихильність до терапії. Визначення індексів Charlson та CIRS дає можливість передбачити рівень комплаєнсу індивідуально в кожного пацієнта та вжити заходів для збільшення його рівня.

Keywords