Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Sep 2024)

Судові рішення як правозастосовчі акти

  • I. Bolokan

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.84.4.23
Journal volume & issue
Vol. 4, no. 84

Abstract

Read online

Стаття присвячена висвітленню однієї з ознак правозастосування як самостійної форми реа­лізації правових норм - результату правозастосовчої діяльності, а саме правозастосовчому акту специфічного суб’єкта застосування - суду. Аналізуються питання, що є актом правозастосування, які його ознаки, чи є судові рішення правозастосовчими актами, які особливості притаман­ні цим актам. Зазначається, що судові рішення відповідають ознакам правозастосовчих актів, кожна з яких має специфічний прояв. Судові рішення є індивідуальними, владними та обов’яз­ковими. Як і більшість правозастосовчих актів, акти судового застосування завжди мають фор­му акта-документа. Основу актів судового правозастосування складають норми матеріального права, натомість весь процес судового правозастосування, вибір різновиду, структура та зміст судових рішень мають відповідати процесуальним нормам, які (норми), до того ж, є спеціалізо­ваними щодо суду як правозастосовувача. У контексті судового правозастосування недоцільним є виокремлення процедурних норм, адже вони включаються у поняття «процесуальні норми». Крім цього, судовим рішенням, якими завершується розгляд справи, притаманна така особливість, яка не передбачена для актів правозастосування інших суб’єктів, як надзвичайна авторитетність, що має прояв у закріпленні у конституційній нормі положення про ухвалення судом рішень іменем України. Констатується, що ця норма є непогодженою з відповідною нормою спеціального щодо судоустрою та статусу суддів законодавства та процесуальних (судочинських) кодексів. Останні є більш логічними, адже мають уточнення, що лише судові рішення, якими завершується розгляд справи, ухвалюються іменем України. У контексті особливостей прояву в процесі судового пра- возастосування аналізуються аспекти виконання правозастосовчих актів, які пов’язані: з обов’яз­ковістю їх виконання; з державним забезпеченням їх виконання; з контролем за їх виконанням. Вказане має конституційний рівень закріплення з подальшою деталізацією у спеціальному щодо судоустрою та статусу суддів законодавстві та процесуальних (судочинських) кодексах.

Keywords