Політична теологія «руского міра»: теоретичні витоки та академічна інституалізація

Abstract

У статті проаналізовано витоки концепції «руского міра» з теоретичних розробок слов’янофілів. Слов’янофільство у своїх основних тезах ніколи не зникало з історіософського дискурсу Росії, лише адаптувалося під актуальний політичний контекст. Через відповідні соціокультурні трансформації «богослов’я соборності» подолало шлях у два століття від ретроутопії до геополітичної технології. Своєрідної реінкарнації та актуалізації слов’янофільська проблематика набула в процесі академічної рефлексії на ІІ Культурологічному конгресі 2008 р. під машкарою ідеології «руского міра». У цьому ж мейнстримі РПЦ декларувала гностичну ексклюзивність російського православ’я всупереч вченню християнського універсалізму, викладеному ще апостолом Павлом у Новому Заповіті. Нині псевдоісторичні конструкти путінської неоімперії реалізовано у формі широкомасштабної експансії проти України. У статті наголошено на важливості гуманітарних досліджень з російської проблематики саме українськими науковцями, зокрема, щоб завадити подальшому поширенню російських міфологічних наративів, які призвели до ідеологічного обґрунтування військової агресії РФ проти України та актів геноциду стосовно українського народу (Рафал Лемкін).

Keywords

• слов’янофільство
• месіанство
• православ’я
• російська експансія
• культурологічні проблеми
• культурологічні дослідження
• міждисциплінарність