Конституційні засади нормативного регулювання судового збору в Україні

Abstract

Статтю присвячено порівняльному аналізу положень Конституції України та Закону України «Про судовий збір». Наведено аргументи, що Конституція України встановлює аксіологічну основу для нормативного регулювання інституту судового збору та поряд із цим визначає відповідні категорії справ, доступ до судового захисту в котрих не повинен мати значних обмежень або й не мати таких зовсім, а саме у справах щодо: оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; захисту права власності; захисту честі та гідності і ділової репутації; вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту та інших. Наголошено на положеннях Конституції, що передбачають необхідність реформування наявної концепції нормативного регулювання судового збору, зокрема змін у частині доступу до апеляційного та касаційного оскарження з прогресивної на регресивну ставку. Також виокремлено судовий збір у конституційній юстиції, що обґрунтовано особливою процесуальною та сутнісною природою конституційної скарги. Зроблено висновок, що Конституція України передбачає максимальну індивідуалізацію визначення розміру судового збору як щодо визначення окремих категорій справ із полегшеним доступом, так і відповідного кола суб’єктів, що повинні бути звільнені від сплати судового збору.

Keywords

• конституційне
• право
• конституційні
• гарантії
• судовий
• захист