Вигорання серед надавачів медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ: контекстуальне розуміння та вимірювання

Abstract

Вигорання медичних працівників є викликом для доступності та якості медичних послуг в усіх країнах. Емоційно і фізично виснажені працівники стають менш уважними, частіше припускаються помилок. Контекстуальні особливості системи охорони здоров’я, організаційна культура закладів охорони здоров’я можуть як сприяти запобіганню вигоранню, так і навпаки. З огляду на брак стандартизованих інструментів для вимірювання вигорання серед медичних працівників ми мали на меті адаптувати до українського контексту і доповнити один із дослідницьких інструментів, який надалі можуть використовувати дослідники. З листопада 2020 р. по квітень 2021 р. було проведено напівструктуровані інтерв’ю та анкетування надавачів медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ). Виявлено високі середні показники двох вимірів вигорання: емоційного виснаження медичних працівників і деперсоналізації, проте показники рівня особистих досягнень не засвідчують вигорання в цьому компоненті. Претест і пілотування шкали вигорання Human Services Survey for Medical Personnel (MBI-HSS (MP)) вказують на валідність цього інструменту, який може бути використаний у подальших дослідженнях в Україні.

Keywords

• вигорання серед медичних працівників
• вимірювання вигорання
• контекстуальні особливості
• організаційна культура
• україна