Аналітично-порівняльне правознавство (Feb 2023)
Поділ речей за Австрійським загальним цивільним уложенням 1811 р. як рецепція положень римського приватного права
Abstract
Загальне цивільне уложення Австрійської імперії 1811 р. було поширене, у т. ч., на західноукраїнські землі, котрі перебували у її складі, де діяло до сер.-кін. 1930-х рр.; а у сучасній Австрії чинне і сьогодні. Головним джерелом Австрійського загального цивільного уложення 1811 р. було насамперед пандектне право, тобто рецептоване і пристосоване до нових умов римське право. Тому автор мав на меті дослідити рецепцію римського приватного права (зокрема, положень титулу VIII «Про поділ речей і властивості їхні» книги першої Дигестів Юстиніана) при врегулюванні Уложенням поділу речей. У статті розкрито закріплені Австрійським загальним цивільним уложенням 1811 р. поняття речі, поділ речей за різноманітними критеріями та особливості правових режимів різних видів речей; а відтак, автором виявлено у розглядуваних законодавчих положеннях рецепцію римського приватного права. А саме, автором з`ясовано, що в Уложенні, на відміну від римського права, яке не містило загального поняття речі, сформульовано таке поняття. У статті висвітлено поділ речей в Австрійському загальному цивільному уложенні 1811 р. на наступні види за такими критеріями: за суб`єктом, якому вони належать, – державне майно, приватне майно (у т. ч. общине надбання і общинне майно), загальне (публічне) надбання і безгосподарні речі; за їхніми різноманітними властивостями – тілесні і безтілесні, рухомі і нерухомі, споживні і неспоживні, оцінювані і неоцінювані; а також встановлено виокремлення австрійським законодавцем такої правової категорії, як сукупна річ. Автором проаналізовано, що закріплена в Уложенні класифікація речей за різними критеріями та врегулювання їхніх правових режимів фактично становлять рецепцію римського приватного права. Щоправда, виявлено певні відмінності у трактуванні нерухомих речей, а саме у розумінні приналежності нерухомої речі, зокрема придаткових речей. А також констатовано, що римське приватне право не розмежовувало речі на оцінювані і неоцінювані, однак священна річ не підлягала оцінці.
Keywords
