ОСОБЛИВОСТІ РЕТРОСПЕКТИВНОЇ НАРАЦІЇ В РОМАНІ ДІНИ НАЙЄРІ "ПРИТУЛОК"
Abstract
Міграційні процеси кінця ХХ – початку ХХІ ст. набули нового характеру та змісту. Нині у зв'язку з глобалізацією як економіки, так і культури іммігранти мають можливість перебувати у віртуальному полі вимушено покинутих країв. Цей факт змінює характер адаптації й позиціювання чужинців. Однак, одвічні питання самовизначення в реаліях нової країни проживання не полишають переміщених осіб. У романах, що написані на початку ХХІ ст., питання приналежності до і залежності від великих наративів нації, традиції, раси й етносу набувають нового значення. Їхнє осмислення змінюється: відмова від рідної спадщини на користь нових набутих культурних практик поступається місцем укладанню формату ідентичності, який охоплює різні парадигми й історії, що не конфліктують між собою, а доповнюють одні одних. Глобалізація та віртуальна культура сприяли тому, що самість іммігранта як загалом, так і в фікційному світі зокрема набула нового осмислення. Нині традиційне протистояння свій / чужий поступається місцем діалогу. Чужинець іде до своєї нової сутності через поєднання і примирення в собі кількох культур. Стверджується, що потреба повертатися до свого минулого і витлумачувати його знову під іншим кутом, реалізована у процесі ретроспективної нарації, становить домінантну рису сучасних міграційних романів. У фокусі уваги цієї статті роман сучасної ірано-американської письменниці Діни Найєрі "Притулок". Логіка наукового дослідження ґрунтується на теоретичних здобутках дослідників імміграції, наративної ідентичності, ретроспективної нарації. Остання має особливе значення для порозуміння між минулим і сучасним іммігранта. Через неодноразове переживання минулого в теперішньому відбувається процес об'єднання різних пластів пам'яті, від яких головна героїня роману прагнула відмовитися. Нілу, яка дитиною переїхала з матір'ю і братом до США, під час зустрічей із батьком поступово розуміє, що її минуле – невід'ємна частина сучасного. Зрештою, її ідентичність закорінена в іранському просторі, що набуває символічного значення як точка відліку складного пошуку себе у світі. Основний зміст спогадів головної героїні роману становлять зустрічі з батьком. Нілу переосмислює їхнє значення в момент ідентичнісної кризи. Порозуміння з батьком засвідчує її примирення з іранським минулим і його засвоєння.
