Поняття та особливості попереднього договору в цивільному праві

Abstract

Вказується, у чинному цивільному законодавстві України закріплюється розподіл цивільно-правових договорів на попередні та основні. Основними вважають договори, які безпосередньо спрямовані на виникнення прав та обов’язків між учасниками конкретного договору. Натомість попередніми слід вважати договори, сторони яких зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором (частина 1 статті 635 Цивільного кодексу України). Попередні договори слід відмежовувати від договорів про наміри, оскільки в останніх лише встановлюється намір сторін у майбутньому вступити у договірні відносини, без обов’язку укласти договір у майбутньому. Однак практика застосування попередніх договорів свідчить про недостатнє врегулювання сфери укладення та застосування на практиці попереднього договору. Водночас укладення попереднього договору є поширеним у сфері придбання нерухомості, зокрема посвідчення попереднього договору за участю нотаріуса. Зазначимо, що цивільно-правовий договір – є основною підставою виникнення зобов’язально-правових відносин (зобов’язань), що встановлює певні суб’єктивні права i суб’єктивні обов’язки для сторін, які його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдносин. Предметом договору завжди є певна дiя, але ця дiя може бути тiльки правомiрною. Якщо предметом договору буде неправомiрна дiя, тобто незаконна, то такий договiр визнається недiйсним. Договір вважається дійсним при дотриманні таких умов: законнiсть дiї; волевиявлення сторiн; дотримання встановленої законом форми договору; правоздатнiсть i дiєздатнiсть сторiн. Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить закону.

Keywords

• попередній договір
• форма договору
• істотні умови
• укладення договору
• правочин
• види договорів