ДРОГОБИЦЬКА СОЛЕВАРНЯ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СОЛЯНОЇ МОНОПОЛІЇ ПОЛЬЩІ (1919–1939)

Abstract

У статті простежується діяльність Дрогобицької солеварні в роки її належності до державної соляної монополії міжвоєнної Польщі, а відтак розкриваються адміністративно-правові, виробничі, фінансові аспекти функціонування підприємства. Дрогобицька солеварня у міжвоєнні роки перебувала в державній власності і входила до складу державної монополії, оформленої 1932 р. як окреме підприємство «Польська монополія сільна». Виробництво продукції на солеварні поступово зростало, перетнувши межу в понад 6 тис. т на рік. Попри це, розроблялися проекти закриття соле- варні через її низьку рентабельність, віддаленість від залізниці, подорож- чання опалювального матеріалу, значні видатки на утримання персоналу, потребу великих інвестицій в оновлення основних фондів. Однак ці плани не було реалізовано, тож солеварня діяла. Частка Дрогобицької солевар- ні в загальному виробництві солі міжвоєнної Польщі коливалася від 1,4 до 2%, тому це підприємство не відігравало стратегічної ролі в соляній галузі. Проте дрогобицька сіль вважалася однією з найбільш високоякісних, тож була популярною на внутрішньому ринку Польщі. Ключові слова: Дрогобицька солеварня, соляна монополія, виварювання солі, міжвоєнний період, модернізація виробництва.