Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Apr 2022)
Окремі зауваження щодо тяжких тілесних ушкоджень
Abstract
Факти заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень та практика проведення при цьому судово-медичної експертизи свідчать про те, що наслідком кримінально протиправного посягання на здоров’я жертв у непоодиноких випадках є розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності. Судова-медична експертиза зіштовхується з правовою невизначеністю при встановлені таких наслідків. У Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 6 від 17 січня 1995 року пунктом 2.1.6 встановлено, що розлад здоров’я – це безпосередньо пов’язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. І далі ці Правила вказують, що розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об’єктивних даних із огляду документів, якими керується в своїй роботі медико-соціальна експертна комісія. Проте сьогодні Наказом Міністерства охорони здоров’я України 05.06.2012 № 420 регулюється Порядок і Критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків. Разом з тим, КК України ознакою тяжких тілесних ушкоджень називає розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, середньої тяжкості тілесних ушкоджень – тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, легких тілесних ушкоджень – короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності. Інакше кажучи, чинний КК України не вказує ні на загальну, ні на професійну працездатності. Констатується наявність правової невизначеності, що ставить під правовий сумнів висновки судово-медичної експертизи. Отримані результати уможливили виявлення прогалин в регулюванні порядку встановлення розладу здоров’я, поєднаного зі стійкою втратою загальної працездатності, як характерної риси тяжкого тілесного ушкодження. Віднайдені шляхи подальшого вдосконалення порядку проведення експертних досліджень розладу здоров’я, поєднаного зі стійкою втратою загальної працездатності, як характерної риси тілесного ушкодження, що сприятиме уникненню помилок в судово-медичній та судовій практиках.
Keywords
