Біомеханічно обґрунтоване хірургічне лікування поранених з вогнепальними переломами довгих кісток

Abstract

Вступ. Лікування постраждалих з вогнепальними пораненнями кінцівок супроводжується незадовільними результатами, остеомієліт, утворення хибних суглобів, контрактуру, невропатію, вкорочення кінцівок відзначають у 8 - 19,6% хворих, ампутацію кінцівки виконують в 11,8%. Матеріали і методи. Наведена тактика надання хірургічної допомоги при пораненнях м’яких тканин та вогнепальних переломах з огляду на зміни біомеханічних властивостей кісткової тканини. Результати. Встановлено, що за відстані від стрижнів до місця перелому менше 4 см вірогідність виникнення остеомієліту збільшується у 5 разів. Використання запропонованого алгоритму лікування постраждалих з приводу вогнепальних поранень кінцівок дозволило досягти хороших результатів лікування у 80%. Обговорення. Лікування постраждалих з приводу вогнепальних поранень кінцівок потребує комплексного підходу з огляду на зміни біомеханічних властивостей кісткової тканини та особливостей пошкодження м’яких тканин. Висновок. Встановлення апарата зовнішньої фіксації (АЗФ), зважаючи на зону ударно-хвильової остеопорозоподібної трансформації, закриття дефектів м’яких тканин із застосуванням реконструктивної хірургії, заміна методу фіксації в оптимальні строки дозволили зменшити частоту порушення остеорепарації в 7 разів, встановлення інвалідності - у 3 рази.

Keywords

• вогнепальні поранення кінцівок; хірургічна тактика; позавогнищевий остеосинтез; біомеханічні властивості кісткової тканини