Український журнал військової медицини (Dec 2019)
ТРУДНОЩІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗУ, ЩО ВИНИК НА ФОНІ ІМУНОДЕПРЕСІЇ
Abstract
Лайм-бореліоз (ЛБ) — інфекційне трансмісивне природньо-вогнищеве захворювання, яке характеризується переважним ураженням шкіри, опорно-рухового апарату, серця, нервової системи. Актуальність ЛБ в Україні пов’язана з ростом захворювання. За чотири місяці 2016 року діагностовано 140 випадків ЛБ, ріст захворюваності порівняно з аналогічним періодом 2015 року склав 24%. У 2017 – 2018 роках в Україні зареєстровано 9404 випадків, тобто ріст захворюваності ЛБ виявився більшим ніж на 35,9%. На даний час лабораторна діагностика ЛБ ґрунтується як на виявленні самого збудника (бактеріоскопічний і бактеріологічний методи діагностики) або його ДНК, так і антитіл до нього (серологічний метод). Найбільш перспективним методом діагностики є полімеразна ланцюгова реакція, яка дозволяє виявити ДНК борелій у різному біологічному матеріалі. Серологічні методи спрямовані на виявлення антитіл до збудника в сироватці крові, у лікворі і внутрішньосуглобовій рідині. Основними етіотропними препаратами є тетрацикліни, цефалоспорини. Оцінка ефективності терапії при ЛБ грунтується на контролі за зникненням шкірних (еритеми) і соматичних проявів ЛБ. Проводиться опис клінічного випадку хороби Лайма у жінки 66 років, з діагнозом Неходжкінська злоякісна лімфома (НЗЛ) з клітин мантійної зони. Захворювання діагностовано 15 років тому (2005 рік). З приводу НЗЛ отримала 10 курсів хіміотерапії і 10 курсів імунохіміотерапії з включенням анти-CD-20 антитіла (ритуксимабу). Висвітлено матеріали літератури і результати досліджень, що свідчать про імуносупресивний вплив ритуксимабу на В-клітинну ланку імунітету. Внаслідок важкої гіпогаммаглобулінемії, у даної пацієнтки, виникли труднощі серологічної діагностики (серонегативний варіант) та низької ефективності антибіотикотерапії. Значне покращення результатів терапії Лайм-бореліозу забезпечило включення в комплекс лікувальння імуноглобуліну для внутрішньовенного введення в дозі 0,4 мг/ кг маси тіла