Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики (Dec 2022)
МОДИФІКАЦІЙНА СТІЙКІСТЬ СИСТЕМ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ГЕОЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ: СИТУАТИВНИЙ АНАЛІЗ ПАНДЕМІЧНОГО КРИЗОВОГО ДОСВІДУ ЄС ТА УКРАЇНИ
Abstract
Глобальний досвід систем фінансування охорони здоров’я, набутий у результаті геоекономічної пандемічної кризи 2020-2022 років, потребує глибокого системного ретроспективного вивчення. У цьому дослідженні зосереджено увагу на ситуативному аналізі пандемічного досвіду країн ЄС та України в розрізі стійкості та здатності до адаптації систем фінансування охорони здоров’я. Обґрунтовано, що пандемія коронавірусу SARS-CoV-2 показала слабкість систем охорони здоров'я ЄС та України. Проте її доцільно розглядати як потужний мультисистемний тригер та каталізатор трансформації систем охорони здоров’я, максимальний уплив якого прогнозується у фінансовому та логістичному секторах, які вважаються найслабшою ланкою локальних систем охорони здоров’я. Визначено, що в період геоекономічної пандемічної нестабільності чітко окреслилась принципова відмінність у забезпеченні функціонування систем охорони здоров’я. Потреба в конструктивному перерозподілі обмежених фінансових ресурсів для протидії пандемії поєднувалася з глобальним дефіцитом унікальних спеціалізованих ресурсів (медичний персонал, апарати штучної вентиляції легень, вакцини тощо). Отже, уперше системи охорони здоров’я постали перед проблемою, що наявність фінансових можливостей не гарантувала наявності потрібних ресурсів і не захищала від колапсу медичної системи. У статті обґрунтовано важливість забезпечення не лише фінансової спроможності, але й резервності системи охорони здоров’я як запасу фінансової та ресурсної міцності при потребі реагувати на надзвичайні ситуації в охороні здоров’я. Проаналізовано основні проблеми, які пандемія коронавірусу SARS-CoV-2 спричинила в системах фінансування охорони здоров’я ЄС і України, серед яких виділено: уведення надзвичайно жорстких або несвоєчасних обмежувальних заходів і пригнічення економічної активності; мобілізація бюджетних резервів і створення спеціальних фондів для боротьби з пандемією коронавірусу SARS-CoV-2; недосконалий перерозподіл бюджетних коштів; відсутність своєчасного, повного й результативного використання наявних фінансових ресурсів; зниження рівня доступності медичних послуг (порушення принципу універсальності); пріоритризація лікування пацієнтів із коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження доступу до медичної допомоги іншим групам хворих і, як наслідок, зростання витрат на лікування ускладнень, рівня інвалідності та смертності від неінфекційних хвороб. У процесі аналізу розкрито економічну, епідеміологічну та соціальну ефективність застосування індексу жорсткості уряду (Government Stringency Index (GSI)) та індексу стримування й здоров’я (Containment and Health Index (CHI)). Для верифікації потенціалу розвитку систем охорони здоров’я наголошено на доречності застосування Глобального індексу безпеки здоров’я (Global Health Security Index (GHS)). Останній деталізує елементи, які потрібно створити, задіяти чи підсилити для забезпечення готовності системи охорони здоров’я реагувати на біологічні загрози в майбутньому. Тобто він надає можливість візуалізувати головні вектори розвитку сфери охорони здоров’я, хоч і не може передбачити, наскільки ефективно будуть використані наявні ресурси при виникненні наступної кризової ситуації. У дослідженні підтверджено, що в періоді геоекономічної нестабільності в ЄС концептуалізувалося поняття глобальної колективної відповідальності. Стратегія вектора розвитку систем охорони здоров’я модифікувалась. Обмежені фінансові ресурси зазнали пріоритетного перерозподілу з акцентом на доступному тестуванні та масовій вакцинації, тобто профілактиці. Узагальнено досвід ЄС та України щодо розробки національних стратегій із питань управління ризиками пандемій та підвищення стійкості системи фінансування охорони здоров’я в межах діяльності Європейського органа з питань готовності до надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я та реагування (HERA); програми EU4Health; єдиного цифрового Європейського простору даних охорони здоров’я. Узагальнення та системний аналіз кризового пандемічного досвіду ЄС та України в умовах геоекономічної нестабільності спонукав авторів увести поняття модифікаційної стійкості систем фінансування охорони здоров’я, під яким мають на увазі процеси трансформації системи фінансування охорони здоров’я, що дають змогу без утрати функціональності подолати непрогнозовані варіації зовнішніх та внутрішніх упливів не з метою запобігання їхньому рецидиву, а з перспективою стабільного відновлення та самовдосконалення.
Keywords
