Кар’єрні центри в університетах США: феномен, засади, функціонування

Abstract

У статті презентовано результати дослідження феномену кар’єрних центрів в університетах США, яке зосереджене на сучасних напрямах їх діяльності, характеристиці історичних моделей працевлаштування, до якого долучається заклад вищої освіти — університет. Аналізуються фундаментальні відмінності та конвергенції між цими моделями, виокремлюються основні способи взаємодії між зацікавленими сторонами у працевлаштуванні: закладом освіти, здобувачами освіти й роботодавцями. Побіжно досліджується сутність професійного самовизначення особистості як складника особистісно-професійного розвитку. У процесі аналізу зроблено висновок про зміну акцентів у діяльності кар’єрних центрів в університетах США від моделі працевлаштування (job placement) (1940–50-ті рр.) через модель планування кар’єри (career planning model) (1960–70-ті рр.) до моделі мережевої взаємодії або нетворкінгу (networking) (1980–90-ті рр.), яка на сучасному етапі розвитку трансформується в модель зв’язків (liaison model). Зроблено висновок про основні функції кар’єрних центрів університетів США (профорієнтація, пошук роботи, підтримка випускників), типові послуги (індивідуальні консультації, тренінги, ярмарки вакансій, партнерство з роботодавцями, онлайн-ресурси) та базові засади функціонування (індивідуальний підхід, партнерство з роботодавцями, використання сучасних технологій, постійний розвиток). Мета аналізу — забезпечення поглибленого, концептуального розуміння призначення та сутності діяльності кар’єрних центрів в університетах США задля імплементації позитивного досвіду в практику вітчизняних закладів післяшкільної освіти в процесі створення сучасного інноваційного освітнього ландшафту. Незважаючи на певні успіхи українських закладів вищої освіти у співпраці з працедавцями, проблема працевлаштування випускників залишається актуальною, потребує модернових підходів, інвестицій, активності здобувачів освіти, взаємодії зацікавлених сторін на основі партнерства. Трансформаційні процеси у вищій освіті України, які відбуваються в екстремальних умовах, вимагають динамічності, інноваційності, відповідальності, етичності, справедливості, наукової обґрунтованості.