Норми права: до питання про ретроспективні та сучасні тенденції розуміння

Abstract

Зауважено, що безперечним є той факт, що дослідження права як соціокультурної діяльності має ба- гатовекторну спрямованість. Вчений шукає вірний, на його переконання, сенс у різних спектрах права як об’єкта свого вивчення. При цьому структурна особливість права настільки заплутана у своїх елементах, що вивчення конкретного явища без аналізу його зв’язків з іншими елементами фактично приречена на вразливість правильності чи методологічну неповноту наукової теорії, яку намагається вивести в аксіому вчений. Саме тому потрапляючи в об’єктив наукового пошуку, та чи інша грань цієї складної проблематики змушує правознавця торкнутися якщо не всього спектра знань про об’єкт, то як мінімум найбільш ключових ланок досліджуваного правового явища. Іншими словами, вивчаючи, наприклад, сутність права у відриві від питань характеристики його норм, формулювання їх ознак та різновидів заводить будь-якого вченого-пра- вознавця у науковий глухий кут. Відзначено, що сьогодні тенденції наукового пошуку свідчать про все більше поширення ідеї про те, що норма права забезпечується не тільки примусовою силою держави, але й суспільною свідомістю. Правова доктрина поступово відмовляється від того, що тільки держава шляхом примусу може забезпечити обов’яз- ковість правової норми, а імперативні норми у своїй кількості не переважають за диспозитивні.

Keywords

• право
• правові норми
• нормиознаки
• примусовість
• загальнообов’язковість
• формальна визначеність