Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Mar 2025)

Юридичний механізм забезпечення виконання обов’язку дотримання державних стандартів соціальних послуг

  • M. O. Buk,
  • S. M. Synchuk

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.87.2.18
Journal volume & issue
Vol. 2, no. 87

Abstract

Read online

У статті з’ясовано законодавчі та правозастосовні питання, пов’язані з наданням соціальних послуг особам/сім’ям в Україні відповідно до державних стандартів. Досліджено проблеми формування ефективного правового механізму дотримання відповідних нормативів соціально зобов’язаними суб’єктами у правовідносинах соціального забезпечення. Аргументовано, що зміст та процедура вчинення дій, які складають обов’язок спеціально уповноваженого соціально зобов’язаного суб’єкта, а також його юридична відповідальність за невиконання/неякісне виконання/неповне виконання ним свого обов’язку у сфері реалізації особою/сім’єю права на соціальні послуги потребує вичерпної законодавчої регламентації як складової правового механізму забезпечення права вразливих категорій населення на соціальні послуги. Наголошено, що державний стандарт установлює рівні вимоги для державних, комунальних і недержавних надавачів соціальних послуг. Критично проаналізовано положення Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» під кутом зору визначення поняття, змісту та системи державних стандартів у сфері надання соціальних послуг. Акцентовано на потребі законодавчого визначення поняття «норми та нормативи надання соціальних послуг». Обґрунтовано, що дефініція нормативів споживання не характеризує відповідне поняття як елемент юридичного механізму реалізації права особи на соціальні послуги, а відтак, його не можна трактувати як показник для державного контролю у сфері надання соціальних послуг чи як елемент механізму захисту права особи/сім’ї на соціальні послуги. Невиконання такого нормативу важко ідентифікувати як порушення законодавства у сфері надання соціальних послуг/соціального захисту населення, а також як законну підставу притягнення суб’єкта порушення (посадову особу органів місцевого самоврядування чи фахівця надавача соціальної послуги) до юридичної відповідальності. Проаналізовано зміст Державного стандарту соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах під кутом зору визначення складових, порушення яких під час надання соціальної послуги відповідного виду мало б зумовлювати застосування заходів юридичної відповідальності. Наголошено на потребі визначення критеріїв належної якості соціальної послуги та розширення вимог до змісту поняття «доступність соціальної послуги».

Keywords