Податкова система заснована на принципі джерела

Abstract

Вільне переміщення капіталів, товарів, послуг та працівників створює між країнами нові виклики для національних податкових систем. Проблема ускладнена зростанням важливості внутрішньо-фірмової транскордонної торгівлі та складних виробничих ланцюжків, зростанням внеску у додану вартість важко оцінюваних і легко мобільних нематеріальних активів, а також зростанням цифровізації економіки. Взаємодія національного законодавства, міжнародних норм і двосторонніх договорів сформували дуже складну міжнародну податкову архітектуру. Це викликає необхідність розрізняти країни походження, проживання та країни призначення. У роботі проаналізовано проблеми побудови податкової системи, яка ґрунтується на принципі джерела, визначено критерії ідентифікації джерела доходу, яке ототожнюється з доданою вартістю, що визначається сумою факторних доходів – оплати праці і прибутку. Перехід до застосування балансового методу обчислення доданої вартості автоматично ідентифікує джерело доходу за місцем виплати заробітної плати і одержання прибутку. Держава, в якій створена додана вартість, однозначно визначає місце, де ця вартість має оподатковуватися. Місце оподаткування доданої вартості та її складових не залежить від складу та походження капіталу, використання нематеріальних активів, приналежності акцій та будь-яких складових. Усі ці особливості капіталу мають використовуватися при розподілі залишку прибутку після сплати усіх податків, внесків і зборів, передбачених законодавством країни джерела. Через невизначеність поняття «резидент» та можливості резиденства у багатьох юрисдикціях одночасно, принцип оподаткування розподіленого прибутку (дивідендів) на основі резиденства має бути замінений на принцип громадянства. Застосування запропонованих змін у Податковому кодексі України унеможливлює переміщення прибутку.

Keywords

• податкова система
• принцип джерела
• походження
• країни проживання
• країни призначення
• додана вартість