Хірургічна тактика лікування ускладнених форм хронічного панкреатиту з огляду на функціональний стан хворих

Abstract

Вступ. Хронічний панкреатит (ХП) - поліетіологічне захворювання. Важливою проблемою абдомінальної хірургії є лікування ускладнених форм ХП. Матеріали і методи. Проаналізований досвід хірургічного лікування 185 хворих з приводу ускладненого ХП за 7 років. У 109 хворих проаналізований функціональний стан, на підставі чого обирали тактику хірургічного лікування. Результати. При хронічному запаленні проксимальних частин підшлункової залози (ЗП), а особливо її головки, у 64,5% хворих виявлені порушення нормального пасажу жовчі у дванадцятипалу кишку (ДПК). Портальна гіпертензія вторинного ґенезу внаслідок стискання ретропанкреатичних венозних судин відзначена у 25,9% хворих; у 61,5% - діагностована кістозна трансформація протокової системи ПЗ, справжні та псевдокісти; у 10,1% - нориця ПЗ. Висновок. При розробці тактики оперативного лікування хворих з приводу ХП сформульовані абсолютні й відносні показання та протипоказання, засновані на об’єктивному аналізі стану всіх систем і органів пацієнтів. За наявності вираженої внутрішньоорганної дисфункції виконання оперативного втручання можливе за умови компенсації функціонального стану шляхом проведення інтенсивної фармакотерапії до операції.

Keywords

• хронічний панкреатит; хірургічне лікування; показання; протипоказання; компресійні ускладнення; індивідуальна тактика лікування