Концепція природи в релігійній та філософсько-етичній думці Японії як основа особливого ставлення японців до природи

Abstract

У статті актуалізовано питання ставлення людини до природи в релігійних та філософсько-етичних концепціях Японії. Вивчено праці дослідників, присвячені відношенню японців до природи, розглянуто підходи до ролі історичних уявлень про навколишній світ в житті сучасного японського суспільства у світлі збереження природи та побудови суспільства сталого розвитку. У рамках статті простежено розвиток релігійних та філософсько-етичних концепцій в Японії протягом історичного розвитку країни, розкрито суть їх основних постулатів. Акцентовано увагу на прагненні людини жити в гармонії з природою згідно традиції синто, буддизму, дзен-буддизму, конфуціанства, на святості всіх об’єктів природи, поклонінні природі та усвідомленні людиною відповідальності за власні дії. Наведено думки про принципові відмінності в концепції природи та ставленні до природи Сходу та Заходу, де західні уявлення стверджують відокремленість людини від природи, а східні – фундаментальну єдність людини і природних створінь. На основі узагальнення зроблено висновок про істотний вплив концепції відношення до природи релігійних та філософських вчень на виховання в Японії, результативність заходів по збереженню навколишнього середовища. Ключові слова: синтоїзм, буддизм, дзен-буддизм, конфуціанство, відношення людини до природи.