Інституційно-правова складова забезпечення енергетичної трансформації на регіональному та місцевому рівнях

Abstract

У статті досліджується інституційно-правове забезпечення енергетичної трансформації на регіональному та місцевому рівнях. Актуальність децентралізації в новій парадигмі розвитку енергетики лише зростатиме. Саме на громади та місцеві представницькі інституції лягатиме все більша відповідальність за інтенсивність та ефективність енергетичного переходу. В Україні цей процес додатково каталізується загрозами енергетичній безпеці внаслідок воєнних дій. З огляду на ці фактори інституційний складник енергетичного переходу вимагатиме все більше уваги та подальшого збалансування. У результаті дослідження було встановлено, що інституційно-правове забезпечення енергетичної трансформації на місцевому та регіональному рівнях забезпечується нормотворчістю органів місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади у межах їх повноважень. Виявлено добровільну та імперативну площини інституційно-правового забезпечення енергетичної трансформації на локальному рівні. В Україні найбільш репрезентативним та поширеним прикладом добровільного інституційно-правового забезпечення енергетичної трансформації на місцевому рівні є підписання органами місцевого самоврядування Угоди мерів, відповідно до якої вони беруть на себе зобов’язання щодо скорочення викидів та проведення енергоефективних заходів на своїй території. Імперативні правила, встановлені Законом України «Про енергетичну ефективність» щодо затвердження кожною місцевою та обласною радою місцевого енергетичного плану, додатково простимульовані загрозою втратити право на державну підтримку в разі відсутності такого плану на встановлену в Законі дату. Проаналізувавши в цілому еволюцію вітчизняного законодавства протягом останнього десятиріччя (2014–2024), можна виявити тенденцію до подальшого наділення органів місцевого самоврядування набором повноважень, необхідних для ефективного здійснення ними широкого кола заходів у сфері енергетичної трансформації. Ураховуючи досвід ЄС у рамках Четвертого енергопакету, можна спрогнозувати подальше прогресування виявленої тенденції. Це потребує не лише декларативної нормотворчості – відповідне посилення інституту місцевого самоврядування має бути комплексним (законодавчим, матеріально-ресурсним, інформаційним, організаційним тощо).

Keywords

• енергетична трансформація
• енергетичний перехід
• скорочення викидів
• енергоефективність
• енергетичне законодавство
• відновлювана енергетика