Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Sep 2024)
Контроль у міжнародному праві: огляд основних підходів
Abstract
Стаття, присвячена аналізу інституту контролю в міжнародному праві, як один із елементів для присвоєння поведінки сепаратистського утворення чи іншої антиурядової організації державі в процесі притягнення останньої до міжнародно-правової відповідальності за вчинення міжнароднопротиправні діяння, в першу чергу масові порушення прав людини. Наголошується на зростанні важливості питання контролю в умовах сучасних збройних конфліктів, де все частіше використовуються «проксі» сили, що діють формально незалежно, але насправді підконтрольні державам. Це викликає нові виклики для міжнародного права, особливо у сфері захисту прав людини в тому числі під час збройних конфліктів та відповідальності держав. Досліджено положення деяких міжнародних документів, які стосуються питання відповідальності держав за міжнародно протиправні діяння, і зокрема ті їх положення що передбачають атрибуцію поведінки осіб або груп осіб, які діють «за вказівками», або «під керівництвом», або «під контролем» держави. В статті розглядаються три основні концепції контролю, а саме: суворий контроль, ефективний контроль та загальний контроль. Автори детально аналізують історію виникнення та розвиткукожної концепції, а також пояснюють основні відмінності між ними, розкривають їх сильні та слабкі сторони. Стверджується, що суворий контроль вимагає повної залежності організації від держави, тоді як ефективний контроль допускає автономію організації, але вимагає наявності певного впливу держави на її дії. Загальний контроль підкреслює важливість структурованої взаємодії між державою та угрупуванням. Автори наводять приклади застосування цих концепцій у практиці органів міжнародної юстиції, зокрема Міжнародного суду ООН, Європейського суду з прав людини, Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії, підкреслюючи різницю в підходах до оцінки контролю та відповідальності держав. Ці приклади свідчать про складність доведення певного рівня контролю, що впливає на вирішення спорів у міжнародних судах.
Keywords