ЗАБУР'ЯНЕНІСТЬ АГРОЦЕНОЗІВ КУКУРУДЗИ ПІД ВПЛИВОМ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ ТА УДОБРЕННЯ В ПІВНІЧНОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ

Abstract

Встановлено, що видовий склад бур’янів в посівах кукурудзи залежить від їх адаптивної здатності та структури посівних площ в сівозміні. З'ясовано, що у разі запровадження мілкого безполицевого мульчувального обробітку ґрунту в технологію вирощування кукурудзи зумовлює підвищення забур’яненості посівів у 1,4–1,8 раза, що в свою чергу потребує уточненого регламенту використання ґрунтових і післясходових гербіцидів. Доведено, що кукурудза, вирощена на фоні оранки або чизельного обробітку, має мінімальну різницю в урожайності як в неудобреному варіанті, так і при внесенні N30P30K30, у зв’язку з покращанням умов живлення і меншою забур’яненістю посівів порівняно з мілким обробітком. Зі збільшенням частки азоту при удобренні кукурудзи до N60P30K30, ефективнішим є мілкий плоскорізний обробіток, на фоні якого можливо одержати однаковий, порівняно з оранкою і чизельним обробітком, урожай зерна за рахунок нівелювання дії цих факторів. Способи основного обробітку ґрунту за невисокої загальної забур’яненості посівів (9,0–12,6 шт./м²) суттєво не впливають на якість зерна кукурудзи. При внесенні мінеральних добрив (особливо азотних) простежується тенденція до підвищення вмісту білка в зерні та зниження – вуглеводів, зокрема крохмалю

Keywords

• кукурудза
• обробіток грунту
• забур'яненість
• удобрення
• мінеральні добрива
• урожайність