Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина (Dec 2024)
ОСОБЛИВОСТІ РИТМУ СЕРЦЯ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ З БРОНХОЛЕГЕНЕВОЮ ДИСПЛАЗІЄЮ
Abstract
Варіабельність серцевого ритму є найдоступнішим методом оцінки симпато- парасимпатичного балансу організма і базується він на вивченні спонтанних коливань частоти серцевих скорочень. Метод варіабельності серцевого ритму неспецифічний для конкретних нозологій, але високочутливий для оцінки ступеня функціональних порушень, прогнозу перебігу хвороби, оцінки ефективності терапії. Метою дослідження було вивчення особливостей ритму серця у передчасно народжених дітей, які перенесли респіраторний дистрес синдром та сформували бронхолегеневу дисплазію. Матеріали та методи. Для виконання мети дослідження було проаналізовано спостереження за 41 передчасно народженою дитиною, які з терміном гестації 27+1-34+6 тижнів з респіраторним дистрес синдромом 2-3 ступеня, які потребували респіраторної підтримки. І-у групу склали 18 передчасно народжених дітей, які перенесли респіраторний дистрес синдром, потребували респіраторної підтримки та сформували бронхолегеневу дисплазію; ІІ-у групу – 23 передчасно народжені дитині, які перенесли респіраторний дистрес синдром, потребували респіраторної підтримки, але не сформували бронхолегеневу дисплазію. Для оцінки особливостей ритму серця та його варіабельності проводилося ЕКГ спокою та добове моніторування ЕКГ у віці 10-14 днів. Статистичний аналіз виконаний за допомогою стандартного пакету прикладних програм Statistica 10.0. (StatSoft Inc., version 10, США). Для визначення достовірності різниць між показниками застосовували непараметричні критерії Пірсона та Фішера. Достовірним вважали рівень значущості p<0,05. Дослідження виконано в рамках науково- дослідної роботи кафедри педіатрії № 3 та неонатології Харківського національного медичного університету «Вивчення особливостей перебігу хвороб оксидантного стресу у новонароджених» 2022-2024 рр. (№ державної реєстрації А22U000025). Рішенням Комісії з біоетики № 3 від 21 березня 2023 року матеріали дослідження відповідають Токійській декларації Всесвітньої медичної асоціації, Міжнародним рекомендаціям Гельсінської декларації з прав людини, Конвенції Ради Європи з прав людини та біомедицини, Законами України та вимогами Кодексу етики лікаря України. Результати та обговорення. Досліджені групи були репрезентативними за гестаційний віком, масою тіла при народженні та статтю. Діти І-ї групи мали достовірно нижчу оцінку за шкалою Апґар: на 1-й хвилині 3,08±0,27 проти 4,12±0,24 (p<0,001), на 5-й – 4,48±0,26 проти 5,91±0,25 балів (p<0,001). Респіраторна підтримка надавалась усім дітям, що брали участь у дослідженні. Середня тривалість респіраторної підтримки, частота застосування високочастотної осциляторної вентиляції легень, частота діагностики легеневої гіпертензії серед дітей І-ї групи була достовірно більшою: 21,6±2,6 проти 12,3±3,1 днів (p<0,001), 44,4 % проти 8,7 % (p<0,001) та 38,9 % проти 4,4 % (p<0,001), відповідно. Це відображає більшу тяжкість ураження респіраторної системи дитини. Закономірно, що середня тривалість перебування в стаціонарі дітей І-ї групи була достовірно довшою 41,3±3,0 проти 32,6±3,8 днів (p<0,001). Групи не відрізнялися за частотою внутрішньошлуночкових крововиливів ІІ-ІІІ ст., перивентрикулярною лейкомаляції ІІ-ІІІ ст., анемії недоношених, порушення слуху. Гемодинамічно значуща відкрита артеріальна протока та ретинопатія недоношених ІІ-ІІІ ст. спостерігалися достовірно частіше серед дітей 1-ї групи 5 (22,2 %) проти 1 (4,4 %) (p<0,01) та 8 (44,4 %) проти 5 (21,7 %) (p<0,05), відповідно. Найчастішими порушеннями ритму серця, які спостерігалися протягом дослідження були синусова тахікардія та суправентрикулярна екстрасистолія. Серед дітей І-ї групи достовірно частіше спостерігалася синусова тахікардія 94,4 % проти 73,9 % (р<0,01) і, відповідно, середня ЧСС у І-й групі була більше 160,2±12,6 уд/хв. проти 146,6±14,4 уд/хв. (p<0,01). Серед дітей 2-ї групи достовірно частіше спостерігалися суправертрикулярні екстрасистоли 95,7 % проти 72,2 % (p<0,01) та міграція водія ритму по передсердях 17,4 % проти 0 % (p<0,001). При оцінці ВСР в обох групах дітей уві сні та неспанні спостерігалися зниження показників ТР та HF нижче 3-го перцентиля нормативних таблиць для відповідного віку й закономірним є підвищення показника LF/HF вище 97-го перцентиля, що свідчить про значне перевищення впливу симпатичної ланки вегетативної нервової системи (ВНС) у передчасно народжених дітей, які перенесли РДС ІІ-ІІІ ст. та потребували респіраторної підтримки. При порівнянні двох груп при неспанні суттєвих відмінностей показників ВСР не виявлено. Під час сну серед дітей ІІ-ї групи спостерігалося посилення впливу парасимпатичної ланки ВНС у порівнянні зі станом неспання, а серед дітей І-ї групи парасимпатичної модуляції ВСР під час сну не спостерігалося. Висновки: Добове моніторування ЕКГ дозволяє виявити особливості вегетативного статусу дітей з перинатальної патологією. Синусова тахікардія та суправентрикулярна екстрасистолія є найпоширенішими порушеннями ритму серця. Для передчасно народжених дітей, які перенесли РДС ІІ-ІІІ ст. та потребували респіраторної підтримки характерний вегетативний дисбаланс зі значним перевищенням впливу симпатичної ланки ВНС, що клінічно проявляється синусовою тахікардією. Відсутність парасимпатичної модуляції ВСР під час сну у передчасно народжених дітей, які сформували БЛД (діти І-ї групи) на відміну від дітей ІІ-ї групи, які не сформували БЛД, свідчить про більш значущі порушення функції ВНВ за рахунок підвищення впливу симпатичної ланки і корелює з формуванням хронічної патології легень.
Keywords
