«Тільки в селянстві лежить будущина українського відродження»: аграристський дискурс революційної публіцистики Михайла Грушевського
Abstract
Метою статті є осмислення аграристського дискурсу революційної публіцистики М. Грушевського. Методологічне підґрунтя становить міждисциплінарний підхід. Особливий акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів та методі критичного аналізу документального матеріалу. Наукова новизна статті полягає у спробі спеціального аналізу концептуально-ідейних засад та проблемно-тематичного розмаїття публіцистики М. Грушевського революційної доби. Висновки. З’ясовано, що найбільше уваги в своїй публіцистиці М. Грушевський зосередив на подоланні атомізації лідерів та учасників українського руху. З огляду на це він оперативно виробляє нову об’єднавчу ідеологію для українства, котра повинна була відповідати вимогам моменту, багато в чому пориваючи зі старими культурницькими гаслами. Водночас історик доклав чимало зусиль для розбудови мережі українських засобів масової інформації, розуміючи, що без них не вдасться поширити ідеологію нового українства поза Київ. Тож на шпальтах відновлених та новостворених часописів він ділився з громадськістю власним розумінням актуальних викликів і пропонував для обговорення рецепти їхнього розв’язання. Доведено, що пишучи про потребу мобілізації українства, М. Грушевський закликає до свідомої та динамічної самоорганізації саме селянства як кількісно панівної верстви, котра в його розумінні була головною соціокультурною підставою розбудови української державності. З’ясовано, що публіцистика М. Грушевського виконувала ідейно-виховні, інформаційні та мобілізаційні функції. Доведено, що завдяки діалогічно сконструйованому дискурсу і зосередженості на проблемах народу, публіцистичні дописи голови Центральної Ради мали чималий резонанс, сприяючи зростанню політичної культури в широких селянських колах.
Keywords
