Митрополит Андрей Шептицький та архієпископ Алойзій Степінац і виклики Другої світової війни: спроба компаративного погляду

Abstract

Авторка розглядає діяльність глави Української Греко-католицької Церкви митрополита Андрея Шептицького та загребського архієпископа Римо-католицької церкви Алойзія Степінаца у роки Другої світової війни. Авторка простежує місце і роль католицької церкви та її ієрарха у Незалежній державі Хорватія та позицію і місце Греко-католицької церкви й її глави в умовах окупації України. Проблема, яка аналізується у статті, лежить у площині новітньої політичної історії, історії церкви, персоналістики, історичної пам’яти та політики пам’яти. Навіть побіжний погляд на доступну інформацію дозволяє ствердити, що релігійна та суспільно-політична діяльність обох ієрархів є на сьогодні гостродискусійною і в середовищі істориків, і серед громадськості країн. Особистісні характеристики митрополита Андрея Шептицького й архієпископа Алойзія Степінаца коливаються від «нацистського колаборанта» до «справжнього праведника»; для одних (українців, хорватів) вони є національними «героями», для інших (поляків, сербів) навпаки – уособленням «антигероїв». В рамках дослідження з’ясовано, що відмінності в оцінках цих історичних постатей визначає не стільки їхня діяльність як духовних лідерів, скільки національних, громадських діячів, які враховували національні інтереси. Початок Другої світової війни вони сприйняли як шанс на побудову власних держав, однак дуже швидко розчарувалися у нацизмі. На основі аналізу документів Андрея Шептицького та Алойзія Степінаца та історіографії доведено недоречність однозначного трактування місця та ролі церкви й її очільника у політиці усташів; рівно ж звинувачень представників церкви та її глави у причетности до фактів вбивств польського населення західноукраїнських земель.

Keywords

• Друга світова війна
• Римо-Католицька Церква
• Греко-Католицька Церква
• Волинь
• Галичина
• Незалежна держава хорватська