Аналітично-порівняльне правознавство (Dec 2024)

Заборона Меджлісу як порушення CERD: аналіз позиції Президента Міжнародного суду справедливості Доног’ю (окрема думка до рішення ICJ від 31 січня 2024 року)

  • O. Marusiak

DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.06.153
Journal volume & issue
no. 6

Abstract

Read online

Стаття присвячена аналізу юридичної позиції Джоан Доног’ю, Президента Міжнародного суду справедливості (Міжнародного суду ООН), сто­совно заборони Меджлісу, висловленої в її окре­мій думці до остаточного рішення Суду від 31 січня 2024 року у Справі про застосування Між­народної конвенції про боротьбу з фінансуван­ням тероризму та Міжнародної конвенції про лік­відацію всіх форм расової дискримінації (Україна проти Російської Федерації). У статті наведено та розкрито аргументи Доног’ю стосовно того, що заборона Меджлісу як інституції, яка повністю складається з представників однієї етнічної гру­пи, ґрунтувалася не тільки на політичній актив­ності інституції чи її членів, але й на етнічному походженні членів Меджлісу, що дозволяє роз­глядати цю заборону як акт дискримінації крим­ськотатарської етнічної групи та порушення від­повідних положень CERD з боку РФ. У статті також проаналізовано три зауважен­ня Доног’ю щодо застосування Судом CERD в контексті порушеного питання. По-перше, Суд припустився серйозного недогляду, оцінюючи правомірність заборони Меджлісу без достатньо­гоаналізу юридичного підґрунтя такої заборони. По-друге, Суд штучно розмежував політичні по­гляди, висловлені Меджлісом, та етнічне похо­дження його членів, що було недоречним у цій справі. По-третє, Суд дійшов хибного висновку, що заборона Меджлісу не позбавила кримсько­татарське населення представництва, оскільки цей орган нібито був не єдиною інституцією, яка представляє кримськотатарську громаду. Аргументацію Доног’ю також доповнено ав­торськимиміркуваннями, зокрема, стосовно того, що фактична практика застосування ро­сійського Федерального закону «Про протидію екстремістській діяльності», на підставі якого було заборонено Меджліс, демонструє його неправову та дискримінаційну природу; а тому, оскільки юридичне підґрунтя заборони Меджлі­су було неправовим, то і саму заборону Меджлі­су ніяк не можна вважати правомірною - її слід розглядати як порушенням відповідних міжна­родних зобов’язань РФ за CERD.

Keywords