Хірургія дитячого віку (Mar 2023)
Часткова перев’язка ворітної вени печінки: морфологічна оцінка результатів моделювання допечінкової форми портальної гіпертензії
Abstract
Портальна гіпертензія - це підвищення тиску в системі ворітної вени печінки. Найпоширенішою моделлю допечінкової портальної гіпертензії на тваринах, що використовується зараз, є часткова перев’язка ворітної вени печінки в щурів, але наявні дослідження фокусуються на визначенні короткотермінових наслідків часткової перев’язки ворітної вени печінки. Мета - оцінити модель допечінкової портальної гіпертензії шляхом гістологічного дослідження впливу часткової перев’язки ворітної вени на стан печінки. Матеріали та методи. До дослідження залучено щурів-самців лінії Вістар (n=45), віком 6 тижнів і масою тіла 150±15 г. Тварин поділено на три групи: І група - проведено часткову перев’язку ворітної вени печінки (формування стенозу; n=15), II - виконано перев’язку ворітної вени печінки без її обструкції (псевдооперовані; n=15), ІІI - контрольна група (інтактні тварини; n=15). За 6 місяців після операції щурів виведено з експерименту. Для гістологічного дослідження взято фрагменти печінки, після стандартної підготовки препаратів сфотографовано на світловому мікроскопі «OLYMPUS BX51» та досліджено на електронному мікроскопі «ПЕМ-125к». Отримані мікрофотографії оброблено, проаналізовано за допомогою програми обробки біомедичних зображень «ImageJ v.1.50» (National Institutes of Health, США). Цифрові дані проаналізовано в статистичному пакеті «Graphpad Prizm v. 8.3» (Graphpad, США). Результати. У щурів І групи спостерігалася крупнокраплинна і тотальна жирова дистрофія гепатоцитів у центрі часточок. Відмічався розвиток сполучної тканини із формуванням центро-центральних і порто-центральних септ. Пролонгований у часі ефект часткової перев’язки ворітної вени найбільше відповідав картині зональної жирової паренхіматозної дистрофії печінки та балонної дегенерації гепатоцитів із подальшим фіброзом. У тварин І групи розподіл питомої кількості ядер гепатоцитів відрізнявся від нормального (p=0,0124), виявлено відмінність цього показника між тваринами трьох груп (p<0,005). За результатами гістологічного дослідження печінки, у щурів ІІ групи спостерігалося збереження гістологічної структури органа, з помірними змінами. У щурів ІІІ групи виявлялася звичайна гістоархітектоніка органа. Висновки. Однорідність змін у печінці та їхня відтворюваність свідчить про стабільність розробленої моделі та її придатність до використання в подальших розробках методів лікування. Під час проведення експериментів із лабораторними тваринами дотримано всіх біоетичних норм і рекомендацій. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Keywords
