ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ САМОЕФЕКТИВНОСТІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОГО ФЕНОМЕНА

Abstract

Здійснено спробу аналізу традиційних підходів до проблеми самоефективності як у вітчизняній, так і зарубіжній психології. Зазначено важливість дослідження проблеми для системного вивчення феномену продуктивної самореалізації особистості Подано теоретичний огляд деяких сучасних концепцій самоефективності, розглянуто різні дефінітивні позиції щодо її психологічної інтерпретації. Аналізуються змістовно подібні до явища самоефективності конструкти, виділені в межах інших психологічних теорій. Проявляється психологічна сутність самоефективності у зв’язку з почуттями впевненості у досягненні значущого результату. Розкривається специфіка самоефективності як особистісно-когнітивного конструкту, який проявляє свою здатність у централізованій організації внутрішніх та зовнішніх ресурсів особистості для продуктивної життєдіяльності. Зауважуються можливості самоефективності виступати як свідомий механізм саморегуляції діяльності та поведінки. Відзначається системна організація самоефективності, її взаємодетермінований зв’язок з раціональними, емоційно-почуттєвими, мотиваційно-ціннісними та поведінковими компонентами самосвідомості суб’єкта. Робиться спроба виявлення деяких функціональних ознак феномена, наголошується на його адаптаційному, рефлексивному, емоційнооцінному, смислоутворюючому та регулятивному характері. Підкреслено зв’язок самоефективності з відповідними особистісними якостями: наполегливістю, сміливістю, активністю, оптимізмом, здатністю долати труднощі і т. д. Окреслено перспективи подальших наукових пошуків. Наголошується на необхідності створення цілісної теоретичної моделі дослідження феномена та розробки практичного інструментарію, використання якого сприяло б підвищенню показників особистісної самоефективності.

Keywords

• самоефективність
• продуктивність
• раціоналізація діяльності
• мотивація
• самореалізація
• компетентність
• переконаність