ПРОДУКТИВНІСТЬ КОРОТКОРОТАЦІЙНИХ СІВОЗМІН НА ЧОРНОЗЕМІ ТИПОВОМУ

Abstract

Метою досліджень було виявлення впливу систем удобрення і обробітку ґрунту на продуктивність короткоротаційних сівозмін на чорноземах типових. Дослідження проведено в підзоні нестійкого зволоження Лісостепу на чорноземі типовому дослідного поля Білоцерківського національного аграрного університету. Виявлено, що найвища продуктивність сівозміни зафіксована у зернопросапній сівозміні на фоні мінеральної системи удобрення, що становить 8,8 т/га к. од. Органо-мінеральна система удобрення у зернопросапній сівозміні мала лише тенденцію до зниження продуктивності сівозміни. Найвищу продуктивність чотирьох короткоротаційних сівозмін забезпечив варіант полицево-безполицевого обробітку ґрунту. У плодозмінній і зернопросапній сівозмінах продуктивність знаходилась на одному рівні, а підвищилася вона за зернопросапної спеціалізованої сівозміни на 1,8% і просапної сівозміни на 1,5%, порівняно з контролем. За мілкого безполицевого обробітку спостерігалася тенденція до такого зменшення продуктивності: за плодозмінної на 12,2%, за зернопросапної на 18,6%, за зернопросапної спеціалізованої на 5,6%, за просапної на 11,9% порівняно з диференційованим обробітком ґрунту. Найбільший збір кормових одиниць з 1 га одержано за застосування мінеральної системи удобрення. Органічна система удобрення призвела до суттєвого зниження продуктивності ріллі порівняно з мінеральною системою. У зернопросапній сівозміні стабільність зросла до 79–83%. Стабільність землеробства у зернопросапній спеціалізованій сівозміні призвела до істотного зниження продуктивності.

Keywords

• система удобрення, врожайність, кормові одиниці, стабільність