Меліорація і водне господарство (Dec 2019)
ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ З ОЦІНКИ ТА РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ АГРОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
Abstract
Сучасні глобальні і регіональні зміни клімату значною мірою впливають на умови вологозабезпечення території України. Порівняно з 1961-1990 рр., територія з дефіцитом зволоження збільшилась від 56 до 60%, а площа зони достатнього та надмірного зволоження, навпаки, зменшилася від 33 до 24%. За умови збереження тенденції, частка земель сільськогосподарського призначення з дефіцитним водним балансом до 2050 року може збільшитись до 67%, а до 2100 року – до 80% від їх загальної площі. В зоні Степу за майже щорічної значної нестачі вологи виробництво зерна залишається на рівні 1990 року, а у Лісостепу та на Поліссі воно зросло на 80-90%. Важливо, що навіть в гумідній зоні ризики виникнення несприятливих водно-повітряних режимів ґрунтів, особливо з легким мехскладом, істотно зросли. Таким чином, стале ведення високопродуктивного землеробства без розробки і впровадження ефективних регіональних систем заходів з покращення вологозабезпечення стає проблематичним на більшій частині території України. Шляхом імітаційного комп’ютерного моделювання доведено, що перехід вітчизняного аграрного виробництва на засади збалансованого отримання «органічного» продовольства, промислової сировини та біоенергетичних ресурсів кардинально підвищить прибутковість, покращить екологічний стан і істотно зміцнить продовольчу безпеку і енергетичну незалежність держави. Особливо такий перехід актуальний для потенційно найбільш продуктивних меліорованих територій. Необхідно провести комплекс досліджень з переоцінки стосовно стрімких кліматичних змін можливостей раціонального використання усіх видів водних ресурсів в оптимальному їх поєднанні з іншими складовими аграрного виробництва і на цій науковій основі створити єдину систему управління водними.
Keywords
