Питання захисту прав людини у механізмі Європейського ордера на проведення розслідування

Abstract

Стаття присвячена дослідженню питання апроксимації Директиви 2014/41/EU, яка регламентує механізм Європейського ордера на проведення розслідування. Метою статті є виокремлення проблемних питань Директиви 2014/41/EU та аспектів, на які слід звернути особливу увагу при апроксимації Директиви у контексті дотримання прав особи у цьому механізмі. У статті розглянуто: сферу регламентації Директиви 2014/41/EU; Положення Директиви 2014/41/ EU щодо захисту прав людини; проблемні питання Директиви 2014/41/EU у аспекті її апроксимації. Зроблено висновок, що Директива 2014/41/EU містить ряд положень стосовно дотримання прав особи у механізмі EIO, утім, стосовно повноти та вичерпності формулювань є певні зауваження. Зважаючи на правову природу Директиви 2014/41/EU, при її апроксимації у національному законодавстві мають бути вирішені ряд питань, у тому числі ті, які недостатньо регламентовані у Директиві 2014/41/EU. І вони мають бути вирішені так, щоб, з одного боку, обмеження прав було правомірним та необхідним, з іншого боку, забезпечити ефективність механізму збирання доказів у межах ЄС. Це вимагатиме окремої глави у КПК України, у якій мають бути прописані такі основні положення (вони не є вичерпними): підстави відмови у визнанні та виконанні за ст. 11 Директиви 2014/41/EU; засоби юридичного захисту (коло осіб, які можуть їх використати, порядок та момент інформування, порядок оскарження та наслідки оскарження, суб’єкти та порядок розгляду та вирішення скарг, урахування використаних механізмів захисту у іншій країні у механізмі EIO, можливість зупинення виконання слідчого заходу, оскарження видачі ордера, безоплатна правнича допомога); положення щодо конфіденційності; питання допустимості зібраних у механізмі EIO доказів.

Keywords

• Європейський ордер на проведення розслідування
• права людини
• слідчі (розшукові) дії
• апроксимація
• оскарження
• засіб юридичного захисту