Удосконалення діагностики та хірургічного лікування некротичного ентероколіту у новонароджених

Abstract

Мета: узагальнити власний досвід використання ультрасонографії (УСГ) з допплерографією для визначення рівня і ступеня ураження кишечника та вирішення питання подальшої хірургічної тактики при лікуванні новонароджених із некротичним ентероколітом (НЕК). Пацієнти і методи. Робота ґрунтується на про- і ретроспективному обстеженні 111 новонароджених із різним ступенем важкості НЕК. Діагноз встановлювали на підставі результатів об’єктивного обстеження та інструментальних (рентгенологічних, УСГ та допплерографія) методів. У 41 (66,1%) новонародженого після резекції кишки накладали стому, а у 21 (33,9%) операцію завершували накладанням первинного анастомозу. Результати. Загальна летальність серед новонароджених після хірургічного лікування становила 17,7% (11 немовлят), у тому числі після накладання стоми — 19,5% (8 новонароджених) і після накладання первинного анастомозу — 14,3% (3 дитини). Різноманітні післяопераційні ускладнення розвинулись у 17 (41,5%) дітей, яким накладено стому, і у 5 (23,8%) пацієнтів після накладання первинного анастомозу. Висновки. Підтверджено, що для чіткої верифікації стадії захворювання необхідне комплексне обстеження пацієнта, з урахуванням результатів УСГ з допплерографією, що дозволяє встановити наявність некрозу кишки ще до моменту виникнення перфорації. У сумнівних випадках, за відсутності переконливих даних за результатами рентгенологічного обстеження та УСГ, показана діагностична лапароскопія. Накладання первинного анастомозу за наявності чітких показань є безпечним та ефективним методом лікування у новонароджених із НЕК, що супроводжується меншою кількістю ускладнень і нижчою летальністю.

Keywords

• некротичний ентероколіт
• новонароджені
• ультрасонографія
• медіатори запалення
• хірургічне лікування
• первинний анастомоз