Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Aug 2021)

ПОНЯТТЯ «МАЙНО» (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ)

  • M.V. Dobrev

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.64.67
Journal volume & issue
Vol. 64

Abstract

Read online

Статтю присвячено автономному значенню поняття «майно», яке застосовує Європейський суд з прав людини. Акцентовано увагу на тому, що в національних правових системах підходи до визначення поняття майна, права власності були і залишаються різними. Зазначено, що до порушень з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю непоодинокого призводить розуміння майна як власності виключно на матеріальні речі, виключа- ючи інші права та інтереси (матеріально-правові інтереси), застосування формальної класифікації об’єктів права власності. Оскільки рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в країнах-учасни- цях Ради Європи, то національне законодавство не може суперечити Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини, тобто воно не може бути несумісним з ним. Європейський суд з прав людини застосовує автономне значення поняття «майно», яке не залежить від формальної класифікації об’єктів права власності у національному законодавстві країн-учасниць Ради Єв- ропи, застосовує такі підходи щодо поняття «майно», поняття та змісту права власності, які б були сумісні з національними правовими системами. В результаті аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що «майно» становить: 1) власність на існуючі матеріальні речі; 2) активи, включаючи вимоги, щодо яких суб’єкт може стверджувати, що він має принаймні «правомірне очікування», що вони будуть реалізовані; 3) інші права та інтереси, що становлять активи, і можуть розглядатися як «майнові права». Майно, яке відноситься до сфери дії ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основопо- ложних свобод становлять, в тому числі, економічні ресурси, на які фізичні особи не мають зареєстрованого права власності, але які належали споконвіку їх предкам та батьками, та які використовувалися їх предками і батьками і використовуються ними для здійснення господарської діяльності, а також дохід, який фізичні особи отримують від використання цих ресурсів.

Keywords