ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ ЖИВОПИСУ НА СКЛІ В МИСТЕЦТВІ МОДЕРНУ

Abstract

Метою статті є визначення специфіки вітражного розпису стилю модерн. Методи дослідження складає сукупність базових принципів: об’єктивності, історизму, системності, багатофакторності, комплексності, а для досягнення мети – використані методи наукового пізнання: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, логіко-аналітичний. Наукова новизна. Визначено традиційні особливості та новації вітражного розпису стилю модерн як однієї з найдавніших технік живопису на склі; проаналізовано своєрідність форм, методик та використання вітражного розпису в історичній ретроспективі та виявлено специфіку розвитку даної техніки в країнах західної Європи, Росії та України в 1890–1910 рр., на прикладі творчості провідних художників-модерністів. Висновки. Вітражний розпис 1890–1910 рр. відіграє неабияке значення в процесі формування стилістики модерну, а художня цінність багатьох творів не поступається всесвітньовідомим вітражам попередніх епох. Відповідно до стилістичних особливостей модерну, якому були властиві витонченість та вишуканість, вітражний розпис характеризується приглушенням кольорів, складних, але пластичних ліній та рослинно-квіткової орнаментації, ретельним моделюванням та світлотіньовими ефектами, алегоричними фігурами та символічними знаками. Вітражний розпис означеного періоду сублімував багатопланові аспекти естетики стилю модерн, національний колорит та філософію розуміння традицій, а також індивідуальне світосприйняття художників.

Keywords

• живопис на склі
• вітражний розпис
• модерн
• художники
• майстерні