Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jan 2023)

Степова Русь: особливості суспільного устрою Русі до прийняття християнства

  • Danilenko Danilenko

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.74.4
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 74

Abstract

Read online

Автор розглядає суспільний устрій Русі з позицій ведичного правопорядку. Про Русь до християнізації ми не маємо достатніх писемних відомостей. Чимало науковців, особливо іноземних, використовуюь брак джерел як доказ того, що Русь до того часу перебувала у дикому стані: не мала ані державності, ані права, ані писемності, ані релігії. Але такі судження суперечать дійсності. До прийняття християнства Русь, як і інші народи Європи та Азії, мала ведичну релігію. У ведах були викладені основні засади права, держави, суспільного устрою, правового статусу членів суспільства, тощо. Веди визначали усі основні сторони суспільного життя. Це підтверджують численні джерела. В Україні залишилося багато свідчень ведичних порядків минулого. Наприклад, прізвища сучасних українців, як і прізвища запорозьких козаків, свідчать про те, що їх предки мали такий само чотирьох варновий устрій, який досі зберігається в Індії. На Русі поклонялися ведичним богам: Сур’ї, Індрі, Крішні, Вішну, тощо. Прийнято вважати, що слов’яни, як й інші народи Європи, вели виключно осідлий спосіб життя і переважно займалися землеробством. Їх непримиренними ворогами були кочівники степів азійського походження. Проте концепція «боротьби лісу зі степом» — вигадана істориками XIX сторіччя і суперечить дійсності. На думку автора, руси, так само як і скіфи, поділялися на варни і касти згідно вед і правових актів, прийнятих на їх підставі. Нижча варна вела осідлий спосіб життя і займалася землеробстовм. Вища варна вела кочовий спосіб життя і займалася скотарством. Вона також була варною воїнів. Лише із їх середовища на Русі обирали князів. Найвищою варною були жерці — волхви. Автор стверджує, що розуміння варново-кастового поділу суспільства має важливе методологічне значення для науки історії держави і права. На його думку, без урахування цього фактору неможливе правильне розуміння розвитку державності, права та політичної історії Русі, так само як й інших країн Європи та Азії.

Keywords