Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія (Jun 2024)

Phonographic and graphostylistic mechanisms of creating linguistic absurdity in postmodern fiction

  • Олена Коляса

DOI
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2024.309631
Journal volume & issue
Vol. 228, no. Том 27 №1
pp. 118 – 125

Abstract

Read online

У статті досліджено фонографічні та графостилістичні механізми, які використовують постмодерністські автори для створення мовного абсурду в художній літературі. Аналіз зосереджено на порушеннях фонетичних і графічних норм від традиційних літературних конвенцій. На фонографічному рівні механізмами створення мовного абсурду є звуконаслідування, алітерація, асонанс, фонетична гра слів і фонетичні оказіоналізми. Такі прийоми спричиняють незвичні комбінації фонем, які контрастують із прийнятими стереотипними звуковими моделями. Це породжує какофонію дивних звуків, яка порушує милозвучність мови, створюючи ефект “одивнення”. Алітерацію й асонанс використовують для відтворення неприємних звуків, яких зазвичай уникають у традиційних текстах як таких, що порушують естетичні норми. Фонетичні оказіоналізми відкривають перед читачем різноманітні палітри нових, незареєстрованих звукосполучень. Розглянуті графостилістичні механізми передбачають порушення графічних норм за допомогою таких прийомів, як: надмірна варіативність шрифтів, капіталізація та непунктуаційна організація тексту. Текстова візуалізація, що руйнує типові графічні конвенції, створюється за допомогою додаткових інтервалів між словами/рядками, нетрадиційного поділу на абзаци, вставлених фігурних ліній, убудованих фрагментів тексту в різних стилях. Спостерігається надмірне накопичення невербальної графіки – малюнків, діаграм, формул і символів з інших семіотичних систем. Орфографічні деформації (дублювання, переноси, авторські графони) також сприяють абсурдистському ефекту. Докладні приклади ілюструють, як накопичення цих фонографічних і графостилістичних відхилень породжує графічний хаос, що погіршує читабельність. Однак ця навмисна стратегія постмодерністських письменників спрямована на створення абсурдистського літературного досвіду, який відкидає конвенції і залучає читача до дослідження численних можливих інтерпретацій фрагментованого нетрадиційного тексту.

Keywords