Akademičnij Oglâd (Dec 2019)
Ірраціональні стратегії в умовах часткової інформованості гравців на прикладі індивідуально-оптимальних рівноваг
Abstract
Найбільш привабливими концепціями оптимальності в умовах повної інформованості гравців є принципи оптимальності за Парето і Нешем. Концепція оптимальності за Парето базована на ідеї кооперативної поведінки гравців, коли вони колективно обирають свої стратегії і спільно враховують функції виграшу. Тому не існує ситуацій, які будуть для всіх гравців одночасно кращими, ніж будь-яка Парето-оптимальна. Розв’язання задач теорії ігор лише класичними методами є неповним, адже поряд з класичними методами некооперативної теорії гри, такими як рівновага за Нешем і Парето, існують також інші методи. Деякі з них відносять до ірраціональних, наприклад, принципи індивідуальної оптимальності. Принцип індивідуальної оптимальності надає можливість кожному гравцеві обирати свої стратегії індивідуально (некооперативно), але враховувати при цьому інтереси всіх інших гравців (компроміс заради вирішення конфлікту). Цей принцип обґрунтований у так званих одноцільових іграх, де у всіх гравців одна мета, але вона характеризується для кожного гравця своєю функцією виграшу. В ідеалі ця мета полягає у виборі гравцями своїх стратегій так, щоб склалася найкраща ситуація для всіх гравців. Оскільки такі ситуації можуть не існувати, то гравці можуть погодитися на компроміс заради спільної мети. Наприклад, при будуванні споруди існує організація-підрядник і організація субпідряду. Підрядник має на меті, витративши певну суму грошей, отримати найкращий результат, а субпідрядник – виконати завдання так, щоб підряднику було достатньо мінімальної суми витрачених коштів. Хоча в них обох єдина мета – будування споруди, функція виграшу для кожного своя, яка характеризується компромісом між ними. З точки зору раціональності компроміс не є прямою максимізацією потреб, отже, необхідно перевірити, чи може така ірраціональна поведінка мати свої переваги
Keywords
