Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jan 2025)

Право на мир: основні проблеми реалізації

  • O. Romtsiv

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.1.39
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 86

Abstract

Read online

Стаття присвячена аналізу конституційно-правових засад права на мир, розгляду практики його застосування, а також виявленню проблем у правовому регулюванні й механізмах реалізації. У статті зазначається, що право на мир має включає такі складові: право виступати за мир; мирне співіснування та мирне співробітництво; заборону на загрозу і застосування сили; право на розвиток, що є виключною умовою миру; право на навчання правам людини; механізми підтримки миру та безпеки; засоби правового захисту щодо порушення права на мир; право протистояти колоніальній іноземній окупації та диктаторському режиму. Незважаючи на нормативне закріплення у міжнародних стандартах права на мир, його реалізація постійно зазнає негативного впливу. Міжнародні акти зазвичай є декларативними та не мають ефективних механізмів примусу до виконання положень підписантами. Звичайно, це пов’язано, перш за вс, із особливістю суб’єктного складу міжнародного права, адже основними його учасниками є держави. До них не можна застосовувати такі ж методи примусу як до фізичних чи юридичних осіб. Ще однією, наразі найбільш очевидною проблемою є недосконалість міжнародних інституцій, таких як Організація Об’єднаних Націй (ООН). Попри широкі повноваження, ООН стикається з труднощами в здійсненні колективних дій через політичні розбіжності між державами-членами. Так, вето постійних членів Ради Безпеки часто паралізує прийняття рішень у кризових ситуаціях, що ускладнює реагування на конфлікти та забезпечення миру. До основних проблем, що заважають реалізації права на мир слід віднести: недостатню ефективність міжнародного права; спрямованість політичної волі окремих держав на створення загрози світовій безпеці через власні внутрішньо національні інтереси; слабкість ролі міжнародних організацій у підтриманні світового правопорядку; неможливість застосування до держави-порушника міжнародного права таких санкцій, що зможуть забезпечити дотримання прав у майбутньому; невиконання державами рішень міжнародних судів, які спрямовані на відновлення порушених прав та притягнення до відповідальності суб’єктів, винних у порушенні права на мир.

Keywords