Особливості функціональної підготовки в спортивній боротьбі атлетів високої кваліфікації

Abstract

Актуальність. Основною проблемою недостатньої ефективності використання режимів силових навантажень у поєднанні з комплексами вправ у процесі функціональної підготовки борців високої кваліфікації є відсутність чіткого механізму визначення необхідних параметрів навантажень з урахуванням вихідного рівня адаптаційних резервів і резистентності організму до стресових фізичних подразників. Мета статті – дослідити ефективність впливу моделей занять з функціональної підготовки, розроблених на основні силового фітнесу, на рівень резистентності організму борців високої кваліфікації. Методи. Обстежено 60 спортсменів високої квалі- фікації з греко-римської боротьби віком 19±0,5 років. За типом регуляції ритму серця сформовано дві групи – А (симпатотоніки) та Б (парасимпатоніки). Для кожної з них розроблено дві моделі занять із функціональної підготовки, із використанням основних режимів навантажень і комплексів вправ, притаманних силовому фітнесу, які вони реалізують протягом трьох місяців у базових мезоциклах. У процесі дослідження кожну з груп залежно від зміни вегетативного балансу на гостре навантаження розділено на дві підгрупи. Результати. Установлено, що на початку дослідження в спортсменів підгруп А2п та Б1п, незважаючи на їх зовсім різний вихідний рівень напруження систем регуляції ритму серця, у відповідь на заданий нами стресовий подразник спостерігаємо посилення симпатичного тонусу та зниження впливу автономної регуляції. При цьому параметри показника вегетативного балансу (LF/HF) демонструють зниження у відповідь на цей стресовий подразник у борців підгрупи А1п на 33,9 % (p<0,05) і Б2п – на 52,7 % (p<0,05) у порівнянні з результатами до навантаження. Порівняльний аналіз показників ВСР, фіксованих до навантаження в стані спокою на початку та в кінці дослідження, свідчить, що в спортсменів усіх підгруп (симпатотоніків і парасимпатотоніків) показник LF/HF, який відображає стійкість вегетативної нервової системи до стресового подразника, демонструє достовірне зниження. Результати, виявлені в кінці дослідження після виконання контрольного тестування, демонструють посилення симпатичного тонусу й зниження впливу автономної регуляції серед представників усіх підгруп, незалежно від рівня напруження систем регуляції ритму серця учасників дослідження до навантаження. Найбільш виражене зміщення вегетативного балансу в сторону симпатичної регуляції після виконання кидків партнерів протягом 40 с виявлено в спортсменів підгруп А2п (у 2,5 раза) та Б1п (у 3,9 раза). Найменше підвищення показника спектрального показника ритму серця LF/HF на 37,3 % (p<0,05) у відповідь на заданий стресовий подразник виявлено в підгрупі борців А1п. Висновки. Використання в процесі функціональної підготовки борців високої кваліфікації в базових мезоциклах різних за змістом моделей занять, в основі яких реалізовано найбільш ефективні режими навантажень та комплекси вправ із силового фітнесу, призводить до збалансованості вагусно-симпатичного тонусу в процесі довготривалої адаптації для різних типів вегетативної регуляції ритму серця.

Keywords

• автономна регуляція, борці, силові навантаження, ритм серця, вегетативний баланс, адаптація