Психолінгвістика (Apr 2018)
Психолого-професійний дискурс як вираження інтенціональної спрямованості суб’єкта мовлення на адресата
Abstract
Стаття присвячена проблемі мовленнєвого спілкування, яке відбувається в діаді партнерів психотерапевтичного альянсу. В ній розкривається специфіка неформального, інтимного різновиду професійно-психологічного дискурсу, який інтенційно спрямований суб’єктом мовлення (психотерапевтом) на підтримку адресата (клієнта), а також висвітлюється розуміння виокремлених й номінованих автором дискурсу-підтримки та його підвидів, зокрема: дискурс-усунення (зняття) докорів сумління, дискурс-захист, дискурс-надія, дискурс-втіха, дискурс-заспокоєння, дискурс-похвала, дискурс-схвалення, дискурс-спонука, дискурс-наснага. Дискурс-підтримка розглядається в статті як експлікована психотерапевтом вербальна допомога, що дозволяє зберігати життєздатність клієнта, зміцнює його життєстверджувальну позицію, яка з’явилася під впливом психотерапевтичних взаємодій; підкріплювати нові життєдайні патерни почуттів, свідомості й поведінки; вселяти впевненість у досягненні можливого, підбадьорювати у вірогідних зачинаннях клієнта. Підвиди дискурсів характеризуються й описуються за цільовими та інтенціональними параметрами з наведенням конкретних прикладів. Теоретичні й емпіричні результати дослідження, представлені в статті, ґрунтуються на даних дискурс-аналізу, інтент-аналізу, мета-аналізу й смислового аналізу діалогічних висловлювань, дають підстави розглядати дискурс-підтримку як конструктивну мовленнєву дію суб’єкта дискурсивного впливу на адресата. В психотерапевтичній доктрині ця дія яка виявляється в тому, що саме психотерапевт явно або неявно передає клієнтові запрограмований погляд на світ і становить собою певний спосіб буття, в якому все, що важливо для благополуччя людини, піддається в одних випадках дослідженню, пізнанню, об’єктивації, рефлексії й контролю, а в інших – неусвідомленим станам і вірі під впливом навіювань. Аналізовані дискурси викликають зміни в почуттях, ідеях, словах або діях інших людей, з якими психологи вступають у комунікацію, виступають головним чинником їхньої дискурсивної активності, заснованої на визнанні внутрішнього світу суб’єкта, на якого спрямовано вплив, важливим психоментальним субстратом прикладання зусиль, аби допомогти йому здійснити конструктивні життєві зміни, зробити його життя більш щасливим, самодостатнім, більш реалізованим.
Keywords
