Аудіювання як предмет дослідження психолінгвістики

Abstract

У статті розкрито феномен аудіювання з позицій основних психолінгвістичних парадигм – гештальтивізму, біхевіоризму, генеративної (породжувальної) граматики, комунікативізму, коннекціонізму, когнітивної психолінгвістики, нейропсихолінгвістики, діяльнісної психолінгвістики. На основі аналізу цих підходів автором здійснено висновок, що найбільшу пояснювальну силу багатогранного феномену аудіювання має діяльнісна психолінгвістика. З позиції діяльнісної психолінгвістики та з опорою на фундаментальні теоретичні положення Л.С. Виготського, О.Р. Лурії, О.О. Леонтьєва, М.І. Жинкіна, О.М. Соколова та інших учених, сформульовано авторське тлумачення терміну «аудіювання», під яким визначено рецептивний, внутрішньо активний вид мовленнєвомисленнєвої діяльності, процесуальність якого полягає в органічній єдності, одночасній мнемічній перцептивно-мисленнєвій взаємодії й активній комплексній реалізації: 1) слухового сприймання значень системи мовних кодів/форм, що відображають дійсність; 2) розпізнаванні, розшифровуванні й збереженні їх у короткочасовій пам’яті; а також 3) розуміння смислу мовленнєвого повідомлення, що доконується шляхом реалізації механізмів внутрішнього мовлення, в якому відбувається декодування значень «поверхневих» мовних форм і трансформація їх в «глибинні» смисли через осмислення і переосмислення відображеного у висловлюванні того чи того фрагменту реальності. Результатом перцептивно-когнітивно-афективної обробки стає або точне і повне декодування й відтворення реципієнтом авторського смислу та конструювання й утворення індивідуального смислу, автентичного авторському, або неточне і неповне відтворення авторського смислу та розгортання зустрічного – власного – розуміння з опорою на багатогранний чуттєвий і раціональнийіндивідуальний мовно-аудіативний досвід суб’єкта цієї діяльності, сформований під впливом соціуму.

Keywords

• аудіювання, діяльнісна психолінгвістика, внутрішнє мовлення, значення, смисл