Віддалена робота як нова модель організаційно-інституційного розвитку державної служби України

Abstract

Розкрито результати дослідження практики організації віддаленої роботи на державній службі України під час карантину, спричиненого COVID-19. Здійснено опис способів та особливостей організації віддаленої роботи. Висвітлено відмінності щодо способів організації віддаленої роботи у державних органах різних рівнів юрисдикції. Досліджено оцінку державними службовцями рівня своєї ефективності, якості та виконавської дисципліни з часу переходу на віддалену роботу. Здійснено порівняння ставлень до особливостей віддаленої роботи за категорією посади, віком, стажем та статтю. Визначено проблеми, які потребують вирішення в рамках запровадження віддаленого режиму роботи. Окреслено п'ять основних трендів організації віддаленої роботи: стимулювання навчання та саморозвитку; популяризація ІТ-інструментів на державній службі; усвідомлення важливості комунікації та взаємодії; розвиток інструментів нематеріального стимулювання команди; адаптивність працівників до нових умов роботи, помірний опір змінам.

Keywords

• віддалена робота, державна служба, державні службовці, організація віддаленої роботи, COVID-19, управління персоналом