Гостре пошкодження нирок, асоційоване з кардіохірургічними втручаннями: ретроспективне дослідження

Abstract

Мета роботи – проаналізувати чинники розвитку гострого пошкодження нирок (ГПН) у ранньому післяопераційному періоді після аортокоронарного шунтування. Матеріали і методи. У ретроспективному дослідженні проведено аналіз медичних записів 100 пацієнтів, яким проводили аортокоронарне шунтування зі штучним кровообігом. Основні критерії для діагностики ГПН – динаміка рівня креатиніну в перші 48 годин після операції. Результати. Частота ГПН у нашому дослідженні становила 26 %. Пацієнти з ГПН характеризувалися порівняно з пацієнтами без цього ускладнення значно вищою оцінкою періопераційного ризику за EuroSCORE II (відповідно (2,00 ± 0,98) і (1,49 ± 0,74) %, p = 0,006), вищими початковими рівнями сечовини ((7,62 ± 2,94) і (6,12 ± 1,71) ммоль/л, p = 0,002) та креатиніну ((107,7 ± 38,5) і (91,2 ± 16,2) мкмоль/л, р = 0,003), вищою частотою вихідного рівня альбуміну нижче ніж 40 г/л (9 (34,6 %) і 11 (14,9 %) випадків, р = 0,030), нижчим вихідним рівнем гемоглобіну ((137,8 ± 13,2) і (146,6 ± 13,6) г/л, р = 0,005). Загальна тривалість госпіталізації хворих із ГПН була статистично значущо вищою (відповідно (14,3 ± 5,45) і (12,6 ± 3,05) доби, р = 0,048). Логістична регресія показала, що лише доставлення кисню під час штучного кровообігу було пов’язане з розвитком ГПН у ранньому післяопераційному періоді. Висновки. Частота ГПН у нашому дослідженні становила 26 %. Оптимізація факторів, що впливають на розвиток ГПН, може сприяти кращим післяопераційним результатам.

Keywords

• аортокоронарне шунтування, штучний кровообіг, гостре пошкодження нирок