АКОМПАНІАТОРСЬКА ТА АНСАМБЛЕВА ДІЯЛЬНІСТЬ МИКОЛИ ЛИСЕНКА У КОНТЕКСТІ ЗАСАД ЙОГО ВИКОНАВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Abstract

Мета статті — дослідити маловідомі напрями виконавської творчості знаного українського композитора Миколи Лисенка — його акомпаніаторську та ансамблеву діяльність. Методологія дослідження. Застосовано системний аналіз, який поєднав аналітичний, культурологічний та обсерваційний методи. Наукова новизна. Дослідження є першим досвідом спеціального аналізу виконавської практики М. Лисенка як акомпаніатора й ансамбліста у вітчизняному музикознавстві. Висновки. Доведено, що М. Лисенко приділяв значну увагу різновидам камерного музикування. Він був і прекрасним ансамблістом, і акомпаніатором різних напрямів (робота з хором, читання і виконання оркестрових партитур у перекладі на фортепіано, виступи з інструменталістами, вокалістами, оперне коррепетиторство, гра у чотири руки). З позиції ґрунтовного аналізу означених виконавських різновидів висвітлено ще дві грані таланту митця. Спираючись на епістолярну спадщину та спогади сучасників (колег періоду навчання у Лейпцизькій консерваторії, учасників хорів, свідків та співвиконавців у виступах на приватних вечірках, у концертах Літературно-артистичного товариства, Українського клубу, тих, хто навчався у нього в Музично-драматичній школі та приватно) і зберігаючи автентичність текстів, досліджено акомпаніаторську та ансамблеву практику М. Лисенка. Питання з’ясовується у контексті постулатів цих різновидів виконавства та усвідомлення важливості ознайомлення українських дослідників і виконавців з мистецтвом М. Лисенка як акомпаніатора й ансамбліста, заповнення наявної прогалини в історії вітчизняного музикознавства і виконавства, розширення світоглядних орієнтирів піаністів-акомпаніаторів і ансамблістів.

Keywords

• Микола Лисенко
• акомпаніатор
• ансамбліст
• концертні виступи
• камерне музикування